Лікарня №2: Закрити не можна залишити

  +46     0

У жовтні 2020 року міській лікарні №2 імені Віктора Петровича Павлусенка виповниться 100 років. Лікарня виховала не одне покоління професійних лікарів, які щороку рятували тисячі життів. І хоча такі заклади зі своєю історією зазвичай влада намагається зберегти та інвестує у розвиток, з лікарнею №2 вирішили діяти інакше.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року №23-р “Про затвердження переліку опорних закладів охорони здоров'я у госпітальних округах на період до 2023 року”, міська лікарня №2 не увійшла до переліку опорних закладів охорони здоров’я у госпітальних округах. Повз міську владу Житомира це рішення, здається, пройшло непомітно. Які наслідки таке рішення Кабміну матиме для житомирян і для колективу лікарні, і чому влада міста самоусунулася, читайте далі.

Що говорить медреформа
Про створення госпітальних округів у медичних колах розмови йшли майже десять років. Активна фаза їх створення розпочалася після старту медичної реформи.

*Госпітальний округ – це територіальне об'єднання закладів охорони здоров'я України декількох районів в одну мережу за принципом доступності, густини та кількості населення, наявності готових лікувальних закладів, усталених шляхів доставки пацієнтів та дорожнього сполучення.

На думку МОЗ, створення таких округів, допоможе оптимізувати кількість та якість державних медичних закладів.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів на Житомирщині до переліку опорних закладів увійшли 7 лікарень: Бердичівська міська лікарня, Коростенська центральна міська лікарня, Новоград-Волинське міськрайонне територіальне медичне об’єднання, Овруцька міська лікарня, Центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна (Коростишів), Житомирська центральна районна лікарня та Лікарня №1 (Житомир). Саме у двох останніх житомирянам і будуть надавати невідкладну медичну допомогу.

Усі ці заклади до кінця року мають розширити кількість вузькопрофільних спеціалістів, в деяких будуть проведені ремонти та переоснащення приймальних відділень, що в свою чергу, потребує додаткового фінансування.

Як другу лікарню загубили
У МОЗ зазначають, що перелік опорних закладів визначений на основі відповідної Методики формування мережі робочою групою, яка була сформована МОЗ України за участю Національної служби здоров’я України, Міністерства розвитку громад та територій України, представників проєкту USAID «Підтримка реформ охорони здоров’я» та обласних державних адміністрацій.

Саме USAID (агентство США з міжнародного розвитку) проводив «Аналіз мережі закладів охорони здоров’я госпітальних округів Житомирської області». Рейтинг закладів складався за умовою врахування 4 індикаторів: покриття потреб населення (%народжень у закладі, %госпіталізацій з інфарктами та інсультами, %екстрених госпіталізацій), функціональні потужності (кількість ліжок, лікарів, обладнання), невідкладність надання медичних послуг у закладі (частка пацієнтів з мозковими інсультами, з гострим інфарктом міокарда, кількість видів оперативних втручань у стаціонарі, частка ургентних госпіталізацій, операцій на шкірі та інше), функціональна ефективність (смертність, завантаженість персоналу та обладнання, середня тривалість перебування у лікарні та інше).

Згідно з загальним рейтингом (див. таблицю), найвищий бал серед лікарень Житомирської області отримала центральна міська лікарня №1 – 225. На другому місці – центральна міська лікарня №2 – 141 бал. Неважко здогадатися, що такий значний розрив був забезпечений тим фактором, що після передачі пологового будинку у підпорядкування області, лікарня №2 не приймає пологи. Також  у лікарні №2 не приймають такої кількості пацієнтів з інсультами та інфарктами, бо згідно з діючими наказами, саме у лікарні №1 діяв інсульт ний центр.
Та попри це, лікарня все одно отримала одну з найвищих оцінок у рейтингу. Лікарня імені Віктора Павлусенка у своєму розпорядженні має технічні ресурси міжнародного рівня. Зокрема, це стосується обладнання, яке знаходиться в кардіологічному відділені. Сильну базу забезпечують хірурги, які щорічно виконують близько 5000 тисяч операцій, та травматологи, до яких у минулому році звернулося більше 11 тисяч осіб. Окрім того, лікарня №2 успішно займається реабілітацією хворих в умовах фізіотерапевтичного відділення. Щорічно відділення ставить на ноги (в прямому і переносному сенсі) 40 тисяч осіб.

Тож як вийшло, що попри хороші показники, попри рекомендацію включити лікарню №2 у список опорних, одну з найкращих лікарень області дивним чином «загубили»? А інших, як, наприклад, районну лікарню, з набагато гіршими показниками, до госпітального округу включили? І це при тому, що «функціональні потужності» районки програють лікарні Віктора Павлусенка майже втричі.
Закрити не можна залишити
Те, що лікарня №2 більше не буде опорною означає, що вона не зможе надавати ургентну (невідкладну) допомогу. І це матиме декілька наслідків. По-перше, це означає зменшення коефіцієнту нарахування заробітної плати працівникам лікарні. Зарплата лікарів з часом може бути значно меншою, ніж у тих, хто працює в первинній ланці.

Місцева влада може підписати договір на надання ургентної допомоги з лікарнею, однак, цілком можливо, і про це вже говорять деякі експерти, що з часом і це може бути заборонено, щоб недофінансовувати додатково неопорні лікарні. Лікарня може бути визначена як непотрібна, фінансування буде припинено, а тому у лікарів, медсестер та санітарок буде три виходи: або йти до так званої «потрібної» лікарні, яка ще фінансується, працевлаштовуватися у закладах приватної медицини, або ж шукати кращої долі закордоном, що і зробили за декілька останніх років сотні тисяч українців. Найкращі фахівці швидко зроблять вибір. Стосовно приватної медицини, то варто зазначити, що наразі ведеться будівництво стаціонарів декількох приватних клінік. Невже це збіг, що приватний бізнес раніше не бачив в цьому необхідності, а тепер будується стрімголов?

Тож що залишається? Про ліквідацію наразі мови не йде (поки що). У кращому випадку, лікарню №2 імені Віктора Павлусенка чекає об’єднання з лікарнею №1. Однак і про це міська рада не говорить, залишаючи колектив лікарні наодинці з думками про своє майбутнє.
По-друге, надання невідкладної допомоги лише у лікарні №1 та районній лікарні принесе значні незручності жителям міста. В умовах нестачі ліжкомісць, ситуацій, коли хворих вимушені на ніч залишати у коридорі, бо фізично у палатах немає місця, відмова від ургентної допомоги у лікарні №2 здається просто безглуздим рішенням. Медичний заклад обслуговує доросле населення Богунського району, а це близько 120 тисяч житомирян. Чи не буде їм обмежено доступ до невідкладної допомоги?

По-третє, раніше, у разі ДТП зі сторони Богунії (Іванівка, Березівка та інші села) усіх постраждалих везли у лікарню №2. Зараз же їх повезуть через усе місто – у лікарню №1 або у районну, які, до речі, знаходяться на відстані 2 км одна від одної. Чи є в цьому логіка?

Мовчання ягнят
Попри те, що втрата лікарні №2 зі списку опорних лікарень для Житомирської області матиме значні наслідки, міська влада на це жодним чином не реагує.

У січні 2020 року розпорядженням голови Житомирської обласної адміністрації було сформовано госпітальну раду – дорадчий орган, який складається з представників власників кожного стаціонарного закладу. Представників делегують місцеві ради. Вони мають вибрати тих, хто найкраще розуміє потребу мешканців громади в медичних послугах і найкраще представить їхні інтереси в переговорах з іншими містами та районами. На думку міністерства, формувати госпітальні округи у першу чергу мають громади, адже саме вони є власниками закладів, і вони краще бачать ситуацію на місці.

До госпітальної ради від міської влади була делегована в.о. начальника управління охорони здоров’я Ірина Шкап. Але чи знають про це депутати Житомирської міської ради?

Загалом завдання госпітальної ради – розробити проект 5-річного плану розвитку госпітального округу. А отже – визначити, які інвестиції потрібні для того, щоб вивести лікарні на сучасний рівень. А от де гроші – там цікавіше. Після того, як деякі лікарні були визначені опорними, найближчим часом буде визначено, де необхідно збудувати новий корпус, відремонтувати старий чи купити нове обладнання – улюблене заняття чиновників та їх кишенькових підрядних підприємств. До слова, на приймально-діагностичне відділення лікарні №2 з міського бюджету протягом останніх років було витрачено близько 600 тисяч гривень. Та чи був у цьому сенс?

Але чому мовчить міська влада? Чому вона самоусунулась? Зі сторони це виглядає, що або сфера охорони здоров'я Житомира знаходиться у руках непрофесіоналів, яким абсолютно байдуже на те, що відбувається у медицині, або влада, вбиваючи комунальну медицину, нахабно працює на приватну медицину, яка кожного дня набирає все більше обертів.

У коментарі заступник міського голови з гуманітарних питань Марія Місюрова пояснила, що з містом обласна влада під час відбору опорних лікарень взагалі не радилася, а тому міськвиконком не міг вплинути на рішення.

«Ні зустрічей з міським головою, ні з заступниками міського голови обласна рада з цього питання не проводила. Нашу думку ніхто не запитував, з нами ніхто не радився. Нас просто поставили перед фактом. Ми знали, що проводиться дослідження, але самого проєкту переліку опорних лікарень міськвиконком не бачив. Хочу сказати, що міська влада вважає, що лікарня №2 має бути опорною і вона на це заслуговує, але не знаю чи ми щось можемо змінити зараз», - розповіла заступник міського голови Марія Місюрова.

Наша громадська організація «Антикорупційний рух Житомирщини» буде звертатися до депутатів Житомирської міської ради щодо ситуації, яка склалася, адже рішення обласної влади матиме не найкращі наслідки для нашого міста. 

Голова ГО “Антикорупційний рух Житомирщини” Євгеній Демчик

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Коментарів 0