Де зловити дзен і побачити золоту осінь? Топ-19 локацій у лісах України

Инсайдер
2021-09-22, 08:46
  +23     0


Ще не встигли зробити фото в стилі "золотої" осені? Шукаєте мальовниче тихе місце для пошуку внутрішньої гармонії?

Саме час скористатися добіркою найчарівніших локацій в українських лісах, яку "УП.Життя" створила спільно з Лісовою опікунською радою (FSC).

"Ліси – це наше унікальне природне багатство і надбання. Дивовижно, які різноманітні та особливі залежно від регіону, лісові екосистеми існують у Карпатах, Поділлі, Поліссі чи Слобожанщині.

Ми сподіваємося, що милування осінніми краєвидами, зарядить вас позитивом та хорошим настроєм на всю зиму. Ми спеціально обрали найбільш мальовничі види серед лісів, які потребують захисту та раціонального управління з боку кожного з нас", – розповідає Павло Кравець, директор Національного представництва FSC в Україні.

Закарпаття

Угольсько-Широколужанський лісовий масив


 Угольсько-Широколужанський лісовий масив

Це найбільший листяний ліс Європи, якого не торкалася рука людини. Сонячне проміння, як і туристи, – рідкісні гості під кронами сорокаметрових буків-тотемів. Аби обійняти стовбури чотирьохсотлітніх дерев руками, потрібно двоє-троє дорослих чоловіків.

Ідучи вузькою, ледь помітною стежкою, тут легше зустріти оленя чи рись, які йтимуть на зустріч, ніж людину.

Порталом в інший вимір вам видаватиметься "Карстовий міст". Вітер виточив його з масивної скелі вапняку. Тепер – це справжня арка на кількох кам’яних "ногах", що тримає на вершині дерева.

Варто бути обережним, адже тут величезна кількість печер, спуститися в які набагато простіше, ніж піднятися на поверхню, навіть зі спорядженням.

Глибина печери "Дружба", наприклад, дорівнює висоті дев`ятиповерхівки. А ще в ній живе найбільша в Україні за розмірами та видами популяція кажанів. Недарма ж Угольсько-Широколужанський лісовий масив став об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Національний природний парк "Синевир"

 Національний природний парк "Синевир"

Краса його глибоких кришталевих вод щороку притягує тисячі людей. Та восени – це місце особливо чарівне.

На схилах Карпат, оточене зеленню віковічних смерек, допитливо дивиться на світ "Морське око" (друга назва Синевиру, через острів-зіницю), оспіване в міфах і легендах краю. Ялинові та букові праліси дарують спокій та тишу подорожньому.

На території парку вже десятиріччя живуть бурі ведмеді у спеціально створеному реабілітаційному центрі (нині їх 20 особин). Тут постраждалі від жорстокого поводження чи стихійного лиха "вуйки" (діалектна назва) проходять адаптацію до напіввільних умов життя.

 На території парку вже десятиріччя живуть бурі ведмеді

та Східне Прикарпаття

Скелі Довбуша


 Скелі Довбуша

Кам'яний природний лабіринт створений 80-метровими скелями, вкритими буковими та смерековими лісами.

Ця природна фортеця у свій час давала прихисток і язичникам, що поклонялися Перуну, і оборонцям від татаро-монгольських навал, і самому Довбушу з опришками.

Вузькі та глибокі темні ущелини, таємні стежки, сховані тінями скрипучих древніх буків, сосон та смерек. Вам сподобається прогулянка там!

Гора Пікуй


 Гора "Пікуй"

Чи можна порівняти з чимось іншим той захват, відчуття легкості та щастя від підкорення першої вершини? Якщо ви ще не мали такого досвіду, радимо обрати для сходження найвищу точку Львівщини, висота якої 1408 метрів.

Це нестрімка гора, з якої, утім, відкривається фантастична панорама на Карпати.

Схили Пікуй вкриті старими буковими лісами, що часто помережені стрімкими струмками з льодяною водою. Поціновувачі грибів зможуть вдосталь їх тут назбирати, просто прогулюючись стежкою під тінистими кронами дерев.

Урочище "Лужки"


 Урочище "Лужки"

Заповідна територія в межах Вижницького національного природного парку. Тут в оточенні м'яких та шовковистих на дотик хвойних віт ялиці з мальовничих скель спадають декілька невеличких водоспадів.

Найкраще відвідувати цей ландшафтний заказник саме восени чи навесні, коли потік ріки Виженка найбільш напоєний дощами. А ще тут можна знайти два джерела лікувально-столової води "Нафтуся" (рекомендуємо, порадитися з сімейним лікарем перед вживанням).

Гуляючи 180-річним буковим лісом, з урочища можна дійти до ще одного маловідомого, але популярного у буковинців, місця "Протятих Каменів".

Ці скелі піщаника одразу приголомшують своєю могутністю й неповторністю форм. Вигадливі силуети велетів високо здіймаються над верхівками буків та беріз.

Полісся

"Камінне село"


 "Камінне село"

"Майдан" зі "школою" посеред "сільських хат" і навіть "церква" – нічого незвичайного для українського села. Та тільки усі ці споруди – гігантські гранітні валуни, найбільші з яких важать близько 20-30 тонн.

Легенда розповідає, що колись, у сиву давнину, заможні селяни відмовили у прихистку біднякові, тому і стали їхні домівки такими ж кам'яними, як і серця.

Понад 200 гранітних велетнів висотою 4-5 метрів над землею часто повністю вкриті мохами та лишайниками, ховаються під тінню ошатних сосен та тендітних беріз. І досі це містичне місце є популярним у вже сучасних язичників.

Найчастіше люди відвідують камінь зі "слідами Бога" на верхівці, до нього навіть спеціально приставлена драбина для зручності туристів.

Село Дениші


 Село Дениші

Візит на скелясті береги річки Тетерів однаково сподобається й екстремалам, і романтикам.

Вкриті грабами та кленами скелі "української Швейцарії" манять сюди щороку сотні скелелазів, а от романтикам буде до вподоби більше прогулянка дубовим лісом поважного віку, серед якого є 500-літній дуб-патріарх на березі водосховища. Тут і руїни палацу Терещенків, і чинний чоловічий Тригірський монастир XVI століття.

Чорнобиль


 Неіснуючий нині "Рудий ліс"

Невидимі дерева. Не чергова легенда, а сумне минуле чорнобильських лісів. Неіснуючий нині "Рудий ліс", інша його назва "Іржавий", був знесений бульдозерами та похований шаром землі після вибуху реактора у 1986 році.

Тисячі сосен на території 10 км?, прилеглої до Чорнобильської АЕС, поглинули найбільшу частку радіації.

Чорнобильські ліси не залишені самі по собі після аварії, зараз лісівники грають ключову роль у подоланні наслідків катастрофи, заліснюючи територію знову.

Відвідуючи зону відчуження, турист зможе прийтися гущею "Новосілок" чи "Товстого Лісу". Та варто бути обережним не лише з радіацією, а й з дикими тваринами.

Фотопастки тут зафіксували "червонокнижних" бурих ведмедів, видер, зубрів, коней Пржевальського, рисей, беркутів, орланів, орябок та підорликів тощо. Чорнобильська зона – місце, де природа знову повертається до життя.

Надніпрянщина

Холодний яр


 Холодний яр

Чи має ще якийсь ліс таке важливе державотворче значення для нашої країни, як Холодний яр?

Глибокі балки-яри й круті пагорби вкриті густими дубовими та кленовими, ясеновими та липовими гаями, що помережені десятками струмків з гучними історичними назвами й галявинами з суцільним килимом барвінку.

Тут легко знайти сліди древніх капищ, трипільських городищ віком у 5 тисяч років, мурів захисних градів часів Київської Русі, руїни підземних церков і печер.

Любителі історії знають, що саме тут почалося найбільше повстання проти польської шляхти – Коліївщина під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, оспіване Шевченком в "Гайдамаках". І тут же боролася за незалежність України на початку ХХ століття Холодноярська республіка.

Національний дендрологічний парк "Софіївка"


 Національний дендрологічний парк "Софіївка"

Природа, мистецтво і кохання – хороше поєднання, аби створити шедевр світового садово-паркового мистецтва, чи не так?

Найромантичніша історія з усього переліку, певно, має саме парк "Софіївка" кінця XVIII ст.

Магнат Фелікс Потоцький вмів дарувати подарунки. Одним з них для дружини Софії й стали 180 гектарів неперевершених пейзажів у стилі давньогрецької міфології, унікальних композицій з екзотичними рослинами, античними скульптурами, прохолодними каскадними водоймами та фонтанами, кам'яними гротами посеред спекотного степу.

Ковпаківський лісопарк


 Ковпаківський лісопарк

Напитися прохолодної живильної води з Більського джерела, що б’є вже 5 століть поспіль у затишку сторічних сосен Ковпаківського парку біля підніжжя Барвінкової гори. Тут у долині річки Ворскли досі стоїть і 200-річний дуб мандрівного філософа Григорія Сковороди.

Якщо ви завітаєте у це тихе місце на Полтавщині, то варто відвідати й укріплення Більського городища, про яке писав ще Геродот, як про місто Гелон.

Тут археологи серед курганів знаходили разом скіфське золото, унікальні вцілілі амфори скіфської доби, різноманітні прикраси, наконечники для стріл і навіть стародавні шкіряні вироби.

 Поділля

Заповідник "Медобори" (Подільські Товтри)


 Заповідник "Медобори"

Солодкий аромат медоносних рослин, які ростуть у величезній кількості на цій ділянці Подільських Товтр, можливо і дав назву заповіднику. А можливо, це від іллірійського "medubaris", що означає "між долинами".

Тут серед столітніх дубів, грабів та буків досі можна знайти руїни праслов`янських городищ-святилищ Богит, Ґовда та Звенигород. Поміж 180-літнього букового пралісу прокладені екологічні стежки "Гостра Скеля", "Пуща відлюдника" та "Богит". 

Смотрицький каньйон, Бакота, Субіч


 Бакота

Окрасою Хмельниччини по праву є Смотрицький каньйон, утворений глибокою вузькою долиною річки Смотрич зі стрімкими 50-метровими схилами з вапняку, залишками прадавніх коралових рифів, з декількома сезонними водоспадами поміж кленів та дубів, кущів шипшини та степової вишні.

Каньйон є частиною Національного природного парку "Подільські Товтри", як і "Медобори". Зовсім поруч лежить "українська Атлантида" – Бакота.

Білі піщані скелі вкриті смарагдовими лісами на тлі безмежної водної сині. Тут, до створення водосховища радянським урядом, тисячу років тому знаходилась старовинна столиця регіону.

Тисячі домівок, архітектурних, археологічних пам'яток поховала назавжди товща води. Одна з небагатьох уцілілих – це Бакотський скельний монастир XII століття.

Ще декілька приголомшливих краєвидів рекомендуємо вам подивитися біля села Субіч. Мальовничий лівий берег Дністра подарує не одну мить захоплення панорамою могутньої ріки, берег якої аж до горизонту вкриває дубово-грабовий ліс.

Слобожанщина

Національний природний парк "Слобожанський"


 Національний природний парк "Слобожанський"

Помилуватися, знайти внутрішній дзен можна і серед фантастичної природи Сходу України в природному паркові "Слобожанський".

Спокійно і розлого тут тече річка Мерла. Її води плавною течією наповнюють сховані у лісах торф'яні болота.

Тут фактично немає межі між болотами та лісами, одне переходить в інше, як, наприклад, затоплений вільшаник та березняк.

Цікаво, що себе тут чудово почувають такі хижі рослини, як-от росичка. Поруч з масивами високих сосон вкриті хвоєю стоять скіфські та давньослов'янські кургани.

Шелехівське озеро


 Шелехівське озеро

Серед густого змішаного лісу на Сумщині можна знайти найдревніше озеро України – Шелехівське. Ці води досі зберігають холод льодовиків, адже утворилося мільйони років тому.

Берези, вільхи, верби спускають віття до самого дзеркала озера, а широкі крони дубів та кленів не залишають у гущавині жодного клаптика відкритого неба.

Біля реліктового озера залишилися руїни садиби козацького сотника Шелехівського.

Великоанадольський ліс


 Великоанадольський ліс

У голому зневодненому степу людська наполегливість змогла виростити цілий ліс. Великоанадольский ліс – один з когорти найбільший штучних масивів створених людиною. 

Ентузіастом був Віктор фон Граф, який ще в середині XIX століття запалився ідеєю заліснення Донеччини.

Виростити Великоанадольський ліс йому вдалося лише з четвертої спроби після проведення багатьох експериментів, адже суховії просто виривали молоді деревця з корінням.

Тепер тут можна ховатися від спекотного степового сонця, гуляючи алеями, в тіні рідкісних бархату амурського, клена сріблястого, хурми та катальпи.

 Примор'я

Савранський ліс


 Савранський ліс

Один з найцікавіших лісів України досить несподівано росте серед безкрайнього Бесарабського степу.

Дуби, сосни, клени та берези змішують дещо гіркуватий аромат листя з солодким ароматом різнотрав'я. Зовсім поруч продовжує нести свої бурхливі води Південний Буг.

Колись затінку 500-річних дубів Савранського лісу спочивали гайдамаки з Холодного Яру у XVIII столітті. Тож тепер і ви можете випити води з Гайдамацького колодязя.

Трикратський ліс


 Трикратський ліс

Ще одна вдала спроба зробити зневоднений степ справжньою оазою. Експеримент зі створення дубової діброви графа Скаржинського посеред Миколаївського степу і досі через двісті років дарує втіху й прохолоду гостям.

Трикратський ліс складається з декількох урочищ над річкою Арбузинкою. Можна годинами гуляти доріжками "Васильєвої пасіки", потім блукати "Лабіринтом" до "Літнього хутора".

А десь між "Мироновим гаєм" та "Виноградним садом" можна натрапити на оленів, ланей та косуль, які тут живуть.

Херсонські плавні


 Херсонські плавні

Херсонські плавні – найнижча частина з усіх Дніпровських плавнів, і, певно, найбагатша на флору і фауну. Тут головна річка України впадає в Чорне море й утворює лиман. Це місце унікальних звивистих водних лабіринтів і ходів серед очеретів та заплавних лісів.

Плавні з'являються з болотистих луків та островів, вкритих осокою та очеретами, а з часом і деревами. Тепер це місце є прихистком для найрізноманітніших тварин та рослин. Справжнє царство дикої природи у дельті Дніпра.

Лісогосподарювання у гармонії з природоохоронною справою можуть робити вагомий внесок у досягнення цілей сталого розвитку, і це те, до чого прагне FSC та закликає інших. Адже дзен потрібний не лише нам, а й майбутнім поколінням.

Джерело Українська правда.Життя

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Коментарів 0