28-річний розвідник-сапер Богдан Петраківський з Потіївки на Житомирщині загинув 19 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Разом зі своїми товаришами він переносив протитанкові міни, намагаючись встановити їх якомога ближче до позицій російських військ. Під час одного з таких виходів саперна група стала мішенню для російського дрону, унаслідок чого Богдан отримав поранення, яке стало фатальним.
У Потіївці планують перейменувати вулицю на честь полеглого воїна, а його родина збирає підписи під петицією про присвоєння Богдану звання Героя України. Мати Тетяна Петраківська розповіла, що її син мріяв стати вчителем, адже завжди любив дітей. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну він добровільно вступив до лав Збройних Сил України.
Про це розповідає Інсайдер
Командир відділення саперної роти 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, Богдан народився 30 липня 1996 року в Потіївці. Дитинство його було сповнене мрій про педагогіку, проте з початком війни він вирішив стати на захист Батьківщини.
За словами матері, він ніколи не планував військову кар’єру. Спочатку хотів бути лікарем, потім вчителем. Втім, 25 лютого 2022 року без вагань приєднався до ЗСУ. Тетяна Петраківська згадує: “Мій син був патріотом своєї країни. Коли у 2013 році почалася Революція гідності, він був студентом і долучався до акцій протесту в Житомирі…”
“Коли жителі села дізналися, що Богдан загинув, вони плакали. В селі його всі любили.”
Після строкової служби Богдан працював в охоронній службі в Києві, але мріяв про вчителювання. Він навчався на факультеті фізичного виховання і спорту в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, вважаючи, що здоров’я дітей є надзвичайно важливим.
“Богдан, коли вже вивчився, казав, що працюватиме педагогом, адже фізкультура та спорт — це спеціальність, яку в школі недооцінюють. Він завжди знаходив спільну мову з дітьми,” — зазначила його тітка Людмила Несиненко.
Богдан також мав добру душу, любив тварин і завжди прагнув допомагати іншим. Його бабуся, вчителька за професією, пригадує, як онук був завжди добрим і чуйним.
У лютому-березні 2022 року Богдан брав участь в обороні Києва, а згодом виконував завдання на Донецькому та Херсонському напрямках. Він пройшов через жахіття війни, але завжди залишався оптимістом. Мати згадує: “Син казав: «Я ніколи спокійно не жив. То навчання, то армія, то війна».”
19 травня 2025 року під час виконання завдання Богдан загинув внаслідок атаки російського дрону. Мати зазначила, що, попри важкі обставини, він ніколи не скаржився на свою долю. “Він був яскравим представником молодого покоління, яке стало на захист України,” — додала Тетяна.
У селі його пам’ять вшановують, плануючи встановити банери на його честь. Родина закликає всіх небайдужих підписати петицію про присвоєння Богдану звання Героя України, адже він справді заслуговує на цю пошану.