Компенсації депортованим українцям із Польщі: поновлені запитання на Банковій

Гроші минулого: навіщо Банковій закон про компенсації депортованим українцям із Польщі?

Закон, що передбачає фінансову допомогу депортованим з Польщі, викликав безліч запитань щодо його реалізації. Невідомо, хто саме отримає компенсації, коли вони будуть виплачені і яким чином це відбуватиметься.

Про це розповідає Інсайдер

«Абсолютно несвоєчасне рішення у поєднанні з повною непрозорістю та невизначеністю, як реалізовуватиметься виплата компенсацій, не залишає жодних сумнівів, що більшість грошей ніколи не дійде до реальних жертв примусового переселення», — наголошує журналістка Марта Сергійчук.

У липні уряд України раптово згадав про українських громадян, які були депортовані радянською та польською владою після Другої світової війни. Це рішення, як вважають аналітики, було спровоковане демаршем Варшави, пов’язаним із Волинською різаниною. Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон про пам’ять жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА, що викликало швидку реакцію України, котра ініціювала законодавчі зміни, що стосуються компенсацій для тих, кого примусово переселили з польських територій у 1944-1951 роках.

Проте залишається незрозумілим, чому фінансування компенсацій має здійснюватися з українського бюджету, коли в країні триває війна і є серйозні проблеми з ресурсами. Чому, замість того, щоб допомогти людям, які постраждали внаслідок війни, влада відволікається на питання, що стосуються подій 80-річної давності? Як планують знайти спадкоємців депортованих, коли багато українців зараз перебувають за кордоном у статусі біженців? Чи є це спробою повернути біженців в Україну за допомогою фінансових стимулів?

Навіть звернення до Верховної Ради через сайт «Доступ до правди» не дало результатів, оскільки було отримано лише стандартну відповідь без конкретних пояснень. Також не було жодних реакцій на індивідуальні запити депутатам з комітету, що розробляв цей законопроект.

Відсутність чіткої інформації та поспішність, з якою ухвалювався закон, свідчать про можливу його непрозорість. Це викликає побоювання, що більшість виділених коштів не дійдуть до реальних жертв примусового переселення, а виявити факти можливих зловживань буде надзвичайно складно.