Олег Попенко, експерт у сфері енергетики, підняв резонансне питання щодо конкурсу у наглядові ради державних компаній. Він звертає увагу на те, що замість незалежних експертів у списках кандидатів можуть опинитися особи, лояльні до уряду.
Про це розповідає Інсайдер
В Україні триває конкурс на позиції у наглядових радах державних компаній, який викликає все більше запитань. Здається, що це більше схоже на затягнуту процедуру призначення «своїх» людей, а не на справжній конкурс.
Хоча формально конкурс існує і документи подані, з часом з’являється відчуття, що кадрові рішення ухвалюються не там, де це передбачено процедурою. Спочатку уряд обіцяв завершити відбір до кінця січня, потім — до кінця лютого, але вже березень, а суспільство не бачить результатів.
Я, як учасник конкурсу, подав документи на посаду члена наглядових рад енергетичних компаній. За два з половиною місяці отримав лише одне повідомлення про проходження до наступного туру, після чого настає повна тиша: жодних співбесід або запитів на додаткову інформацію. Для конкурсу, що декларувався як відкритий і прозорий, така ситуація виглядає дивно.
Уряд вже встиг сформувати наглядові ради в ключових державних компаніях, таких як «Енергоатом» та НАК «Нафтогаз України». Склад цих органів викликає запитання, адже в них присутні іноземні члени та представники Кабінету Міністрів, але майже відсутні незалежні українські експерти, які знають реальний стан енергетики.
Крім того, з’являється інформація про готові списки лояльних кандидатів до наглядових рад, що координується через Міністерство економіки. Якщо це правда, виникає питання: для чого тоді взагалі проводити конкурс? Він перетворюється на формальну процедуру для звітів перед міжнародними партнерами, тоді як реальні призначення вже давно узгоджені у кабінетах.
Наглядові ради створювалися для деполітизації державних компаній з метою зменшення корупційних ризиків. Однак, якщо їх формування базується на політичній або особистій лояльності, а не на професійній незалежності, то вся реформа втрачає сенс.
Отже, стає актуальним питання: чи буде конкурс у наглядові ради дійсно незалежним і відкритим, чи знову побачимо ситуацію, коли конкурс існує лише для звітів, а реальні рішення ухвалюються кулуарно?
Адже якщо конкурс лише імітує прозорість, це вже не реформа управління державними компаніями, а просто нова форма старих призначень.