У критичні моменти, коли кожна секунда на рахунку, важливо мати на іншому кінці дроту людину, яка зберігає спокій і координує дії. У Службі порятунку таку роль виконують диспетчери. Однією з таких професіоналок є Людмила Савчук, старший оператор відділення оперативного зв’язку ДСНС Житомирської області.
Про це розповідає Інсайдер
Людмила працює у службі з 2012 року, але покликання до цієї професії відчувала ще з дитинства. «Для мене це не просто робота — це покликання серця», — ділиться вона. На диспетчера покладається велика відповідальність: саме вони першими чують біль, паніку та страх людей, водночас залишаючись врівноваженими.
Одним з найяскравіших спогадів Людмили є ніч 5 березня 2022 року, коли під час ворожих обстрілів у місті Коростень постраждали житлові будинки. «Подзвонив дідусь — повідомив, що діти сховалися в підвал під гаражем, у який влучив боєприпас. Автомобіль над ними загорівся… Я молилася, щоб ми встигли», — згадує вона. Дітей вдалося врятувати, але тієї ж ночі постраждала однорічна дитина.
Диспетчерка приймає дзвінки не лише про пожежі: це і порятунок на воді, ДТП, відкривання дверей. «Дитина залишилась сама в зачиненій квартирі. Я весь час говорила з нею по телефону, поки не прибули рятувальники. Мама потім подякувала — сказала, що це врятувало дитину», — розповідає Людмила.
Найскладнішими періодами роботи вона вважає весну та осінь — час спалювання сухої рослинності. Цього року в Коростенському районі за один день було зафіксовано рекордні 61 виклик.
Попри стреси та нічні зміни, Людмила знаходить час для родини та хобі — в’яже спицями. «Це заспокоює. Після важкої зміни я просто сідаю й в’яжу. Це теж своєрідна терапія», — зазначає вона з посмішкою.
Людмила мріє про мир: коли кожен дзвінок буде не криком про допомогу, а просто «Дякую, що ви є». Її голос рятує людей у найстрашніші миті. І навіть без зброї вона залишається справжньою Героїнею.