Освітянська спільнота України переживає шок після заяв, оприлюднених у Комітеті Верховної Ради з питань освіти. Учителям було повідомлено про можливе звільнення в 2026 році, що передбачає розірвання чинних безстрокових угод та укладення нових контрактів на основі конкурсів. Такі зміни можуть призвести до скорочення понад 70 тисяч педагогів, за оцінками профспілок.
Про це розповідає Інсайдер
Ця новина стала несподіваним ударом для вчителів, які залишилися з багатьма запитаннями щодо мети та наслідків таких реформ. Є кілька можливих пояснень, чому ця ініціатива виникла.
Історичні паралелі та сучасні реформи
Перше пояснення пов’язане з історичною паралеллю. Українська школа вже переживала масштабні «чистки» у 1920-х та 1930-х роках, коли були звільнені тисячі педагогів. Справи сьогодні можуть повторитися: пропозиція про масові звільнення створює вакуум, у який можуть зайти «зручні» кадри.
Другою версією є економічний аспект: держава не виконує закон про мінімальну зарплату вчителів. Зменшуючи кількість учителів, можливо, удасться підвищити зарплати залишившимся. Формально закон буде дотримано, а наслідки для десятків тисяч людей залишаться непоміченими.
Міжнародний контекст та проблеми конкурсного відбору
Третє пояснення базується на міжнародній статистиці: в Україні учнів на одного вчителя більше, ніж в країнах ОЕСР. Звільнення частини педагогів нібито наблизить показники до західних, однак це ігнорує реальність: вчителі в Україні виконують завдання, які в Європі покладаються на команди фахівців.
«У нинішньому вигляді ці рішення не мають нічого спільного з розвитком освіти.»
Ідея впровадження конкурсного відбору вчителів викликає питання, оскільки в Україні немає незалежної професійної оцінки. Критерії перемоги в конкурсах можуть бути спотворені, а лояльність до керівництва може стати важливішою за професіоналізм.
Збільшення тижневого навантаження також викликає занепокоєння, адже це може ускладнити виконання важливих функцій вчителя, таких як індивідуальний підхід до учнів та робота з батьками.
Скасування надбавок за звання і категорії є останнім цвяхом у мотивації педагогів. Це може призвести до того, що вчителі залишаться без стимулів для професійного розвитку.
Усе це свідчить про те, що запропоновані зміни не є реформою, а скоріше імітацією змін, які можуть призвести до серйозних наслідків для української освіти.
Школа без мотивованих і мислячих учителів перетворюється на місце без справжнього навчання, а це негативно вплине на майбутнє дітей та суспільства.
Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор