Сьогодні, під час ток-шоу Energy Freedom, колишній міністр енергетики Юрій Продан висловив важливі зауваження щодо роботи НКРЕКП, підкресливши, що в Україні відсутній незалежний енергетичний регулятор.
Про це розповідає Інсайдер
Основна проблема не в особистостях, а в системі, яка втратила вигляд незалежності. НКРЕКП, як законодавчо визначений незалежний орган, насправді діє як структура, що виконує політичні рішення.
Коли регулятор отримує вказівки з Банкової, це вже не ринкові механізми, а адміністративне управління тарифами. Ситуація така, що усі учасники ринку, включаючи міністерства, енергокомпанії, мери міст і сам регулятор, усвідомлюють цю реальність.
Проте, публічно продовжується спектакль під назвою «незалежне регулювання». Конкурси, які проводяться в НКРЕКП, часто є імітацією реформ, де професіонали не проходять відбір, а без досвіду консультанти стають обраними кандидатами.
Це свідчить про те, що обирають не незалежних, а зручних. Професіонали запитують важливі питання, тоді як зручні просто підписують рішення.
Тарифи в Україні вже давно стали політичними: вони можуть бути передвиборчими, соціально керованими або адміністративно стриманими. Відповідальність за ці рішення розмивається між урядом і регулятором, тоді як споживачі несуть основний тягар.
Найгірша ситуація полягає не лише в ручному управлінні, а й у відсутності відповідальності за ухвалені рішення.
Коли політичний центр впливає на регулятора, а юридично рішення підписує незалежний орган, виникає ідеальна схема:
«влада впливає, регулятор підписує, відповідати ніхто не хоче».
Проблема полягає в тому, що історія українського енергорегулювання завершується кримінальними справами після зміни влади. Система змушує виконувати політичні рішення, а потім робить винними виконавців.
Чесна відповідь, яку ніхто не хоче дати, полягає в тому, що, якщо НКРЕКП залежить від влади, його не можна називати незалежним. Необхідно визначити політичну відповідальність за тарифи на рівні Кабміну.
Сьогодні Україна входить у період зростання тарифів, дефіциту генерації та перебудови енергетики після війни. Головне питання вже не в ціні електроенергії, а в тому,
«хто реально ухвалює рішення і хто відповість, коли система знову дасть збій?»
Ручний регулятор — це лише тимчасове рішення, а наслідки його рішень вплинуть на споживачів на роки вперед.
Олег Попенко