Незважаючи на широке застосування та прийнятні умови для вирощування, часник в Україні поки що не здобув достатнього визнання у сільському господарстві. Ця культура залишається в значній мірі нішевою. Промислове вирощування часнику є не популярним, в результаті близько 90% врожаю вирощується дрібними фермерськими господарствами або на приватних ділянках.
Про це розповідає Інсайдер
На міжнародному ринку Китай залишається беззаперечним лідером у виробництві часнику. Згідно з експертними оцінками, в Україні щорічно виробляється близько 200 тисяч тонн часнику, в той час як Китай виробляє близько 12 мільйонів тонн. Китайський часник забезпечує приблизно 80% світового товарообороту, з обсягом експорту понад 2,25 мільйона тонн. На європейському ринку найбільшим гравцем є Іспанія, яка продає близько 200 тисяч тонн часнику за кордон щороку.
Виробництво та імпорт часнику в Україні
Враховуючи сприятливий клімат та високий попит на цю культуру, Україна займає лише 12 місце у світі за виробництвом часнику. Цих об’ємів недостатньо навіть для внутрішнього ринку, не кажучи вже про експорт. Тому більшість часнику, що постачається в країну, імпортується з Китаю, де близько 80% імпорту надходить саме з цього регіону. Експерти зазначають, що хоча закордонний часник може поступатися українському за смаком та гостротою, часто саме імпортна продукція є дешевшою.
Перспективи вирощування часнику в Україні
Варто зазначити, що бізнес на вирощуванні часнику в Україні, зокрема в Житомирській області, має великі перспективи. Попит на часник на продовольчих ринках залишається стабільним. Вітчизняних виробничих потужностей не вистачає для задоволення потреб внутрішніх споживачів, що відкриває можливості для бізнесу зайняти цю нішу. Проте фермери в Житомирі поки що не поспішають освоювати цей вигідний напрямок сільського господарства.
Тому на житомирських ринках переважно пропонується китайський часник, ціна якого становить не менше 200 гривень за кілограм.
«Експерти зауважують, що закордонний часник поступається українському за смаком та гостротою, однак часто саме імпортна сировина є чомусь дешевшою.»
Володимир Суботенко