Ситуація з реконструкцією Житомирського лялькового театру стає все більш критичною, ілюструючи, як амбіційні державні програми можуть зіткнутися з суворою реальністю. У 2021 році будівлю театру включили до президентської ініціативи «Велика реставрація», обіцяючи оновлений фасад, комфортні умови для роботи та сучасний простір для дітей.
Про це розповідає Інсайдер
Тоді був проведений тендер на суму близько 60 мільйонів гривень, і підрядника визначили. У офіційних звітах звучали правильні слова про турботу про культуру, збереження спадщини та розвиток дитячого мистецтва. На початку 2022 року чиновники запевняли, що роботи тривають, а проєкт рухається за планом, обіцяючи театру нове життя.
Проте реальність виявилася зовсім іншою. Реконструкція фактично зупинилася, не дійшовши навіть до середини. За цей період підряднику було сплачено приблизно 5 мільйонів гривень з бюджету. У той час ця сума була значною, а нині, з огляду на інфляцію, її вартість може досягати 8 мільйонів. Результат — вкрай незадовільний.
Всередині будівлі холодно, взимку температура змушує артистів використовувати обігрівачі, а в деяких місцях це навіть неможливо. Стіни покриті вологістю, грибком і цвіллю. Під час вистави вода може капати прямо з даху, який перестав виконувати свої функції. Актори змушені підставляти відра, щоб врятувати сцену.
Вікна, які мали зберігати тепло, стали ще однією проблемою через порушення технології установки. Вони пропускають холод, що змушує закривати їх декораціями не з художньої, а з практичної необхідності.
У таких умовах працює увесь колектив театру. Діти, заради яких, за словами чиновників, і була розпочата реконструкція, приходять сюди. На фасаді досі висить великий банер з гаслом президентської програми, що створює контраст між обіцянками і реальністю.
Протягом чотирьох років після початку проєкту так і не пролунало чітких відповідей на питання: чому роботи зупинилися, куди зникли залишкові кошти, хто відповідає за теперішній стан будівлі і коли театр нарешті почне нормально функціонувати.
Обласна військова адміністрація уникає конкретних відповідей, обмежуючись загальними фразами. Проте мовчання у цій ситуації виглядає як зневага до культури, історичної спадщини та, в першу чергу, до дітей. Коли в центрі обласного міста роками стоїть напіввідремонтований дитячий театр з холодом і цвіллю, це вже не питання ресурсів чи війни, а проблема пріоритетів.
Фоторепортаж ізсередини будівлі лише підсилює відчуття безвиході. Порушення технологій при заміні вікон, відсутність герметизації, неякісні матеріали — усе це створює загрозливу ситуацію. Просідання даху через гнилі несучі балки, зруйнований утеплювач, сліди іржі та відсутність або пошкоджений водовідвід, утеплення фасаду без гідроізоляції та тотальне ураження матеріалів цвіллю — все це ставить під загрозу не лише будівлю, а й її відвідувачів.