Культурна спадщина Житомира та області у 2026 році опинилася під серйозною загрозою через брак фінансування. Сусідні громади та інші обласні центри виділяють значні суми на збереження історичних пам’яток, тоді як у Житомирі питання обліку та збереження архітектурних об’єктів фактично відкладається на невизначений термін. Виділені з бюджету міста та області кошти виглядають як формальна відписка, а не реальна стратегія порятунку культурних цінностей.
Про це розповідає Інсайдер
На розроблення документації для об’єктів культурної спадщини у бюджеті Житомирської міської ради на 2026 рік передбачено всього 50 тисяч гривень. Зважаючи на ринкову вартість послуг, цих коштів вистачить лише на підготовку документів для двох об’єктів на рік.
Контраст з сусідніми громадами
Ситуація в Житомирі виглядає особливо неприязно на фоні сусідніх міст. Наприклад, Бердичів заклав у своєму бюджеті 500 тисяч гривень для аналогічних цілей, що вдесятеро більше, ніж у Житомирі. Інші обласні центри також орієнтуються на суми в пів мільйона гривень.
На рівні області картина ще гірша. Житомирська обласна рада виділила ті ж самі 50 тисяч гривень, але вже на всю територію області, що фактично паралізує діяльність пам’яткоохоронних служб у районах, де сотні об’єктів потребують термінового обліку та оновлення документації.
Ризики втрати культурної спадщини
Проблема полягає не лише у мізерному фінансуванні, а й у часі, який невпинно руйнує історичні будівлі. Внаслідок недостатнього фінансування виникають серйозні загрози:
- Відсутність обліку: У місті роками не вносилися до реєстру нововиявлені об’єкти культурної спадщини.
- Брак досліджень: Багато історичних споруд досі не підлягали фаховому дослідженню.
- Забудова та руйнація: Об’єкти без охоронного статусу стають жертвами «реконструкцій» або просто руйнуються від часу.
Наразі рамки на підготовку документів у два об’єкти на рік є надто обмеженими для міста з такою багатою історією, як Житомир. За нинішніх темпів, на інвентаризацію тільки відомих об’єктів знадобляться десятиліття.
Недостатнє фінансування ставить під загрозу ідентичність громади. Історичні будівлі можуть не дочекатися своєї черги на реставрацію, перетворившись на пустирі чи сучасні офісні центри.