Сьогодні, 9 березня, Житомирщина вшановує видатну українську актрису та вчительку Марину Поплавську, яка народилася в один день із Тарасом Шевченком у Звягелі, рідному місті Лесі Українки. Ці особливі збіги, за словами самої Марини Поплавської, суттєво вплинули на її життєвий шлях. Випускниця філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка, вона присвятила понад 20 років викладанню української мови та літератури у загальноосвітній школі №33.
Про це розповідає Інсайдер
Популярність прийшла до актриси ще за часів КВК, коли її команда «Дівчата з Житомира» стала улюбленицею мільйонів, а прізвище Поплавської перетворилося на справжній бренд. За гумором актриси завжди стояла глибина та любов до людей. На жаль, життя Марини Францівни трагічно обірвалося у жовтні 2018 року внаслідок жахливої ДТП. Держава посмертно відзначила її заслуги орденом «За заслуги» III ступеня.
Сімейні цінності та педагогічна місія
Актриса завжди підкреслювала, що найбільшу цінність для неї становила родина. В одному з інтерв’ю вона з теплотою згадувала про своїх батьків:
«У мене співоча родина. Сестричка Людмила гарно співає. Мама і тато, на жаль, уже відійшли у вічність, але залишили теплі спогади. Тато керував польським колективом “Поліські Соколи” і був презесом організації “Полонія”. Його багато людей знали і поважали і в Україні, і за її межами. Завжди вболівав за доручене і, можна так сказати, “горів” за справу».
Марина Поплавська ніколи не вважала свою педагогічну діяльність другорядною. Поєднання сцени та шкільної дошки стало її життєвим кредо завдяки пораді мудрої наставниці.
«Я народилася в одному місті з Лесею Українкою й в один день з Шевченком. Це дуже відповідально. Певно, ці фактори також вплинули на те, що я стала вчителем української мови та літератури. Одного разу моя старша колега — вчитель-методист і поважна людина — сказала мені таке: “Вчитель, Марино, має бути трохи артистом. У тебе це виходить не трохи, а по максимуму. Тому не смій наступати на горло пісні!”» — розповідала зірка.
Марина Францівна цінувала прості речі і розвивала власну філософію стосунків, яку вона називала «формулою кохання»:
«Люблю спілкування з друзями, з рідними, з коханим, мрію викроїти більше вільного часу на це. А то “забудуть, як я виглядаю”. Створила собі за аналогією із захарівськими героями “формулу кохання”: хочеш великого і чистого кохання — набери батькам, якщо вони є, спитай у друга, як ся має, нагодуй звіринку, що обігрів і взяв екзюперівський “отвєт” за те, що приручив. Із маленьких любовей складається велика і масштабна вічна ЛЮБОВ».
Любов до Житомира
Попри величезну популярність та постійні гастролі, Марина Поплавська ніколи не бажала переїжджати до столиці. Вона обожнювала атмосферу житомирських кав’ярень та тихі вулички, де зустрічалася з друзями.
«За ці роки багато працювала далеко від дому, але Житомир не полишаю. Мене тримають тут рідні люди, щирі друзі й прихильники. Житомирщина — зелений, мальовничий і безмежно багатий на рідкісні таланти край. Леся Українка, Корольов, Короленко, Ріхтер, Іван Сльота, Володимир Шинкарук… Цей список можна продовжувати безкінечно. Сподіваюсь, колись, років через сто, хтось з мешканців мегаполіса з назвою “Житомир” згадає, що ми тут теж жили-були, творили і “витворяли”. Як казав той же мій добрий друг і товариш Костя Нусенко: “Буде і на нашій вулиці штрассе!”»
