На Житомирщині, поблизу Любара, жінка виявила незвичайні гриби, які зазвичай збирають взимку. – Вчора у парку натрапила на фламуліну. Зазвичай я їх збираю взимку, – розповіла Інна Ігнатюк.
Про це розповідає Інсайдер
Про фламуліну:
Гриб зимовий, опеньок зимовий (Flammulina velutipes; Collybia velutipes) — це вид деревних їстівних грибів з роду Flammulina родини Marasmiaceae. Місцеві назви: вербівка, лубинка зимова, фламуліна.
У Великій Британії цей гриб називають velvet shank.
Спочатку вид був описаний в Англії ботаніком Вільямом Кертісом у 1782 році як Agaricus velutipes. Рольф Зінгер перевів його в рід Flammulina у 1951 році.
Етимологія
Латинська назва роду Flammulina вказує на схожість з Flammula, іншим родом грибів. Саме слово означає «вогник», що відображає колір цього гриба. Видовий епітет velutipes складається з латинських слів velutinus («покритий тонкими волосинками») і pes («нога»), що вказує на волосисту основу ніжки гриба.
Класифікація
Раніше Flammulina velutipes вважався односпецифічним з азійським Flammulina filiformis, який культивують як «енокітаке» або «золотистий гриб». Проте недавні дослідження показують, що під іменем Flammulina velutipes можуть об’єднуватися кілька видів.
На основі морфологічних ознак та молекулярної філогенії, Flammulina velutipes var. filiformis і Flammulina velutipes var. himalayana пропонуються як окремі види.
Будова
Шапка гриба має діаметр 2–9(12) см, тонком’ясиста, опукло- або плоскорозпростерта, з кольором від оранжево-рудого до іржаво-жовтого. Пластинки рідкі, білуваті або кремові, при підсиханні стають рожевувато-жовтими. Спорова маса кремово-біла. Ніжка 3–10 × 0,5–1,5 см, щільна, з віком порожня, коркувата, рудувато-темно-коричнева.
Поширення та середовище існування
Цей гриб зустрічається по всій Україні на пеньках та стовбурах листяних, а іноді й хвойних дерев, зазвичай групами, з осені до ранньої весни.
Можна сплутати з сірчано-жовтим опеньком (Hypholoma fasciculare) — отруйним грибом, а також з їстивним літнім опеньком (Kuehneromyces mutabilis).
Використання
Фламуліна є добрим їстівним грибом у молодому стані (їстівна лише шапка). Його використовують свіжим, маринованим, солоним та сушеним. Перед приготуванням гриб обов’язково відварюють.