На щиті повернувся Герой
Про це розповідає Інсайдер
НЕРОДЕНКО РОМАН ЛЕОНІДОВИЧ 11.12.1974 — 13.05.2026 рр.
Роман Нероденко народився у місті Житомирі в українській родині, де з дитинства виховувався в любові до людей, праці та рідної землі. Він зростав щирим, добрим і надзвичайно світлим хлопцем, уважним до чужого болю, завжди готовим підтримати — саме таким його пам’ятають рідні, друзі та всі, кому пощастило бути поруч із ним.
З ранніх років Роман вирізнявся допитливістю та працьовитістю. Його захоплювали тварини й техніка. Він мріяв стати ветеринаром, з великою любов’ю ставився до всього живого. Разом із батьком власноруч зібрав трактор — це залишилося для нього символом родинної єдності, праці та справжнього чоловічого гарту.
Навчаючись у загальноосвітній школі №10 (тепер – ліцей №10 м. Житомира), формував свідомий патріотизм — глибокий і справжній. Упродовж усього життя Роман щиро любив Україну та вірив у її майбутнє. Для нього Батьківщина була не просто словом, а внутрішнім моральним обов’язком.
У 1992–1994 роках він проходив строкову службу у прикордонних військах, де служив сумлінно і з повагою до Військової присяги. Попри пропозиції продовжити військову кар’єру, Роман обрав шлях служіння людям у цивільному житті.
У 1998 році здобув фах зубного лікаря та працював у медичних закладах Житомира та Житомирського району, зокрема в амбулаторії загальної практики сімейної медицини села Левкова. Для багатьох пацієнтів він був не лише лікарем, а й людиною, якій довіряли. Його поважали за професійність, спокій, людяність.
У повсякденному житті Роман залишався активною та життєлюбною людиною. Він любив спорт, захоплювався футболом, їздою на велосипеді, вмів цінувати прості миті та радіти життю.
Найдорожчим скарбом для Романа була його родина. Він був люблячим сином, турботливим братом і батьком, який понад усе любив своїх двох донечок.
Ті, хто знав Романа, згадують його як порядну, стриману й врівноважену людину, яка не шукала слави, але завжди залишалася опорою для інших.
Побратими розповідають про нього як про людину, яка навіть у найскладніших ситуаціях зберігала спокій і підтримувала бойовий дух.
З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Роман не зміг залишитися осторонь — свідомо повернувся до військової служби у прикордонні війська ЗСУ, де розпочинав свій шлях служіння державі.
1 серпня 2024 року він приєднався до 9 прикордонного загону ім. Січових Стрільців Державної прикордонної служби України, де служив інспектором прикордонної служби І категорії — обчислювачем першого вогневого відділення прикордонної застави гармат прикордонної комендатури швидкого реагування.
13 травня 2026 року сержант Роман Нероденко героїчно загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку в Донецькій області, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України.
У вічній скорботі залишаються рідні, близькі, друзі, медична спільнота, бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Герою!