Обличчя у фарбі, позивний «Вухо» та два лакунарних інсульти в анамнезі — це не сюжет бойовика, а реальність 58-річного житомирянина, якого ТЦК визнав придатним до служби у «війні літаючих технологій».
Про це розповідає Інсайдер
Дмитро Хмелюк, військовий і засновник ветеранської спільноти «Ветерани війни та відродження України», опублікував резонансний допис про свого земляка Сергія Дацюка. Ця історія піднімає важливе питання: хто виконує план мобілізації та чи є в армії місце для людей, які мають проблеми зі здоров’ям?
На думку Дмитра, реальність на полігонах значно відрізняється від прописаного в контрактах. Нижче наводиться пряма мова Хмелюка без змін та скорочень.
«Зліва на від мене, нещодавно мобілізований ТЦК та СП — мій земляк, Сергій Дацюк. Обличчя у фарбі — це нормально, копає окопи, проходить БЗВП. Присвоїв йому позивний «Вухо» через те, що ліве очко більш випукле ніж праве, по колишній травмі, в цивільному житті.
Мені 58,5, проходжу ВЛК, кажуть придатний, незважаючи на два лакунарних інсульти. В мене таке враження, що лідеру Володимиру Олександровичу та КО вигідно, щоб старші чоловіки, яких називаю дідами, до пенсії вже не доживали!
Як засновник спільноти «Ветерани війни та відродження України» та член Консультативної ради при Житомирській ОВА, не маю здорового пояснення, чому в такому стані їм на «війні літаючих технологій».
Лише одиниці з мобілізованих мають нормальне здоров’я, більшість, 80%, ледве ходять, тримаючись за спини.
Це такий план по мобілізації, пана Сирського, який виконується на 90%?!
Сьогодні, у свої 35-40 років, які ще служать з початку повномасштабного вторгнення, маємо серйозні проблеми зі здоров’ям, але мовчимо, адже це не прийнято говорити серед цивільних!
А що казати про 50-55-60-річних? Та кому це вигідно? Мобілізувати таких більше не варто!
Можна посилатися на закон про мобілізацію, але покажіть мені хоч одного, хто його створив і де він зараз із своїм батьком, якому вже майже 60.
Я був би у великому шоці, дізнавшись, що мого батька чи дядька примусово мобілізували для проходження БЗВП, при цьому «замаскувавши» у фарбу для вигляду воїна.
Вже всім зрозуміло, що як колись — такого не буде. Тепер на фронт йдуть не за покликом совісті, а тому, що їх примусили.
Люди втомилися — це так. Але ворог не втомився. Ракети не втомилися. Смерть не бере паузу.
Можна закривати на це очі, але війна все одно прийде по кожного. Вона не питає, чи був ти готовий.
Можливо, потрібно почати з себе, Офіс Президента України, як ви думаєте? Народ вимагає!
В державі є кошти на мобілізацію, є люди, яких ви називаєте ухилянтами, пора заохочувати їх грошима, а не просто так називати. Робіть хоч щось, але не залишайте хаос!
Молодь готова віддавати своє здоров’я за Батьківщину, але з гарантіями, що їх не кинути. А служба не буде для них вічною! Слава Україні.»
Слова Дмитра Хмелюка відображають настрій багатьох військових, які бачать поповнення у своїх лавах. Проблема не лише у віці, а й у фізичній спроможності людей виконувати бойові завдання. Коли 80% мобілізованих у віковій категорії 50+ мають хронічні проблеми, ефективність такої сили на фронті стає сумнівною.
Дмитро закликає владу та Офіс Президента переглянути підходи до мобілізації, замінивши примусове «полювання» на фінансове заохочення та чіткі гарантії для молоді. Без мотивації та здорового глузду армія може перетворитися на структуру, що виконує план лише на папері, але втрачає боєздатність у реальних умовах.