Лариса Кухарчук, житомирянка, після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну переїхала до Японії. З червня 2022 року вона мешкає у місті Кобе, префектура Хього, де активно популяризує українську культуру та організовує збори коштів на підтримку Збройних сил України та українських дитячих будинків.
Про це розповідає Інсайдер
Родина та війна як рушійні сили
До початку війни Лариса працювала в департаменті агропромислового розвитку Житомирської обласної військової адміністрації. Проте з початком бойових дій її життя кардинально змінилося.
У лютому-березні 2022 року, після ракетних ударів по Житомиру, Лариса почала волонтерити, супроводжуючи людей похилого віку за кордон. Коли у березні 2022 року для українців відкрила свої двері Японія, вона скористалася можливістю допомогти землякам.
У Японії вже 15 років жила її донька Ольга з чоловіком-японцем. Родина допомогла знайти притулок для евакуйованих українців, а Лариса вирушила до Японії як супроводжувачка, що стало можливістю побачитися з донькою.
З держслужбовця до амбасадорки
Прибувши до Кобе, Лариса заповнила анкету, вказавши свій статус державного службовця. Японці, що цінують порядок, звернули на це увагу.
«Як сказав перекладач, японці дуже поважають державних службовців. Вважають їх відповідальними, доброчесними і такими, яким можна довіряти», — поділилася Лариса Кухарчук.
Враховуючи її досвід, місцеві посадовці запропонували Ларисі стати амбасадором України, що включало інформування про українську культуру та висвітлення подій після вторгнення.
Для покращення роботи була створена японо-українська громадська організація «Art Forest», яку очолила Лариса. Вона зазначила, що зареєструвати організацію в Японії важче, ніж в Україні, але для українців процедура була спрощена.
Культурна дипломатія: мова та пісня
Організація проводить зустрічі з мешканцями Кобе, розповідаючи про українську мову, віру та культуру. Лариса підкреслює важливість пояснення, чому українська ідентичність під загрозою.
Особливою популярністю користується українська пісня, зокрема «Червона калина», під яку японці охоче підспівують. Лариса розповідає їм історію цієї композиції та важливість боротьби за незалежність.
Цікаво, що багато японців не розрізняють українську та російську мови. Одна з місцевих артисток навіть виявила бажання вивчати українську мову.
Масові акції та допомога сиротам
Організувати мітинги в Японії складно через суворі правила. Під час першого мітингу Лариса з родиною отримувала дозволи від поліції, щоб уникнути непорозумінь.
«Під час одного із мітингів українські діти сиділи на підніжжі пам’ятника, і я зрозуміла, що потрібно більше уваги приділити вихованню», — згадує Лариса.
Згодом процедура отримання дозволів значно спростилася. Важливими є дипломатичні зв’язки: у 2024 році в Кобе відкрили Почесне консульство України, яке сприяє стажуванню українських лікарів у Японії.
Японія також активно підтримує відбудову України, надаючи свої технології. Особлива увага приділяється допомозі дітям-сиротам. Організація Лариси надає підтримку дитячому будинку «Сонячний дім» у Житомирі.
Мистецтво як засіб об’єднання
Японці високо цінують українське народне мистецтво. Префектура Хього надає організації «Art Forest» місця для виставок, де представлені вишиванки, ляльки-мотанки та кераміка.
Лариса привезла до Японії багато автентичних виробів і продовжує збирати нові під час поїздок до Житомира. Вона прагне, щоб японці знали Україну не лише через війну, але й через її культуру і силу духу.
«Мені дуже хочеться, аби японці знали Україну не лише через війну. Щоб вони бачили глибину нашої культури, талановитих людей і неймовірну силу духу нашого народу», — підсумувала Лариса Кухарчук.