О сімнадцятій ранку 14 березня 1850 року в костелі святої Варвари в Бердичеві панувала незвична тиша. Попри те, що церемонію очолював найвідоміший письменник Європи, присутніми були лише кілька свідків. Оноре де Бальзак, виснажений хворобами, але нарешті щасливий, одягав обручку на палець жінки, яку він називав своєю «Північною зорею» — графині Евеліни Ганської.
Про це розповідає Інсайдер
Ця подія стала завершенням одного з найтриваліших та найромантичніших романів XIX століття. Шлях до цього ранку тривав довгі 18 років, охоплюючи тисячі кілометрів та сотні листів, які нині вважаються еталоном епістолярного жанру.
Лист від «Незнайомки»: початок житомирського роману
Все почалося у 1832 році, коли Бальзак отримав загадкове послання з Одеси, підписане «L’Étrangère». Графиня Евеліна Ганська, власниця розкішного маєтку у Верхівні на Житомирщині, вирішила написати кумиру, критикуючи його за відступ від ідеалів жіночності у його творах. Письменник, зацікавлений розумом та щирістю авторки, відповів через оголошення у газеті «Котидьєн», оскільки зворотної адреси на конверті не було.
Перша зустріч відбулася за рік у швейцарському Невшателі. Евеліна виявилася такою, якою її уявляв Бальзак: вродливою, освіченою та аристократичною. Однак вона була заміжня за Вацлавом Ганським, який на 22 роки старший за неї. Закоханим довелося чекати смерті поміщика дев’ять років, але навіть після цього шлюб не став можливим одразу.
Російський імператор Микола I встановив жорстку умову: у разі шлюбу з іноземцем графиня повинна була передати всі свої володіння та капітали родичам. Евеліна погодилася на цей крок, переписавши Верхівню на доньку Анну, щоб здобути омріяну свободу.
«Хлібний кошик Європи» очима Бальзака
Під час своїх візитів до України письменник був вражений не лише коханою, а й краєм. Він першим серед європейських класиків назвав українські землі «хлібним кошиком Європи», описуючи безкраї поля пшениці та родючі чорноземи.
У Верхівні, де класик жив у 1847-1850 роках, він працював над «Людською комедією», насолоджуючись спокоєм палацу, спроєктованого французьким архітектором Блеріо. Нині цей маєток є місцем паломництва туристів, де зберігся кабінет письменника, його особисті речі та автентична атмосфера «золотої доби» Житомирщини.
Трагічний фінал щасливого літа
Після вінчання у Бердичеві пара одразу вирушила до Парижа. Бальзак мріяв показати дружині Францію, але доля відміряла йому занадто мало часу. Його здоров’я стрімко погіршувалося: серцева недостатність та набряки не залишали шансів. 18 серпня 1850 року, через п’ять місяців після весілля, Оноре де Бальзак помер.
Евеліна Ганська залишилася в Парижі, присвятивши решту життя виданню творчої спадщини чоловіка. Вона сплатила його величезні борги та зробила все, щоб ім’я Бальзака не зникло з літературного олімпу.